Субота, 16/12/2017, 14:08
Вітаю Вас Гость | RSS

Шепетівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №6

Меню сайту
Наше опитування
Як ви оціните наш сайт?

Результати
Архів опитування

Всього голосувало: 1007
Обговорити опитування на форумі
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Рекомендації

Методичні  рекомендації  вчителям,  які  здійснюють індивідуальне  навчання дітей з особливими освітніми потребами, психологів та соціальних  педагогів

Методичні рекомендації вчителям, які  здійснюють індивідуальне  навчання дітей  з особливими освітніми потребами.

Поради вчителям загальноосвітніх шкіл для успішної роботи з дітьми, які мають особливі освітні потреби

Загальні правила спілкування з людьми з особли­вими потребами:

- коли ви розмовляєте з людиною або дитиною з особливими освітніми потребами (ООП), звертай­теся безпосередньо до неї, а не до особи, яка її су­проводжує, батьків або сурдоперекладача;

- при знайомстві цілком природно потиснути руку людині з інвалідністю – навіть ті, кому важко руха­ти рукою, або ті, хто користується протезом, можуть потиснути руку – праву або ліву, що допустимо;

- коли ви зустрічаєтеся з людиною, яка погано або зовсім не бачить, обов'язково називайте себе та всіх, хто з вами. Якщо у вас загальна бесіда в групі, не забувайте пояснити, до кого в даний момент ви звертаєтесь, і назвати себе;

- пропонуючи допомогу, почекайте, поки її при­ймуть, а потім питайте, що і як робити. Якщо не зро­зуміли, не соромтеся – перепитайте;

- звертайтеся до дітей з особливими освітніми потребами по імені, а до під­літків – як до дорослих;

- спиратися або виснути на чиїйсь інвалідній колясці – те ж саме, що спиратися або виснути на її власникові. Інвалідна коляска – це частина недо­торканного простору людини, яка її використовує, зокрема й дитини. Це потрібно обов'язково поясни­ти іншим дітям;

- розмовляючи з людиною, яка зазнає труднощів у спілкуванні, слухайте її уважно. Будьте терплячі, чекайте, поки вона сама закінчить фразу. Не виправляйте і не договорюйте за неї. Не соромтеся перепи­тувати, якщо ви не зрозуміли співрозмовника;

- коли ви говорите з людиною, яка користуєть­ся інвалідною коляскою або милицями, намагайтеся розташуватися так, щоб ваші очі були на одному рівні. Вам буде легше розмовляти, а вашому співрозмовнику не доведеться закидати голову;

- щоб привернути увагу людини, яка погано чує, помашіть їй рукою або доторкніться до плеча. Ди­віться їй прямо в очі й говоріть чітко, але майте на увазі, що не всі люди, які погано чують, можуть чи­тати по губах. Розмовляючи з тими, хто може читати по губах, розташуйтеся так, щоб на вас падало світло, і вас було добре видно, намагайтеся, щоб вам нічого не заважало і ніщо не закривало вас;

- не бентежтеся, якщо випадково сказали: «Поба­чимося» або: «Ви чули про це...?» тому, хто насправді не може бачити або чути.

А ще дуже важливо навчитися правильно ви­словлюватися про дітей з особливими освітніми по­требами. Наприклад, замість фрази «Цей учень не може ходити» краще сказати так: «Цей учень користується ходунком і кріслом-візком».

Учитель загальноосвітнього навчального закладу повинен оволодіти необхідними знаннями та навичками:

- Ознайомитися з анамнезом, мати уявлення про основні види порушень психофізичного розвитку дитини.

- Вивчити стан уваги, стомлюваності, темп робо­ти кожної дитини.

- Ураховувати стан слуху, зору, особливості мо­торики та загального фізичного розвитку учня. Бути добре ознайомленим з приладами, які використову­ють його учні з порушеннями зору і слуху, переві­ряти придатність слухових апаратів, стежити за чистотою окулярів. Навчитися визначати, оцінювати і створювати навчальне середовище для дітей з різ­ними потребами. Зрозуміти важливість цілеспрямо­ваного залучення до роботи з дітьми членів родини, встановлення з ними партнерських стосунків. Ви­вчати головні принципи і стратегії колективної ко­мандної роботи.

- Навчитися спостерігати за дітьми та оцінювати їх розвиток під час занять.

- Закінчувати заняття, коли діти втомилися чи стали неуважні.

- Навчитися адаптувати навчальні плани, мето­дики, матеріали та середовище до специфічних по­треб дітей.

- Створювати оптимальні умови для спілкуван­ня, сприяти налагодженню дружніх стосунків між дітьми і формуванню колективу.

- Формувати в дітей досвід налагодження та під­тримання стосунків у соціумі, навичок адаптації до соціального середовища.

- З повагою ставитися до дітей та батьків.

  Методичні рекомендації психологам та соціальним педагогам, які  здійснюють супровід  навчання дітей  з особливими освітніми потребами.

Роль психологів, дефектологів, соціальних педагогів  шкіл

Допомогти вчителю загальноосвітньої школи:

• Давати об'єктивну характеристику дитині з осо­бливими потребами, ознайомитися з її особовою спра­вою, медичними та психолого-педагогічними картами.

• Спільно складати календарно-тематичний та ін­дивідуальний плани, готуватися до занять.

• Внести зміни до програм із загальноосвітніх предметів та здійснити їх коригування:

- вводити пропедевтичні розділи з метою підго­товки дітей до сприйняття матеріалу;

Для дітей з вадами зору провести заняття щодо орієн­тування в просторі та розвитку мобільності.

Для дітей з вадами слуху – з розвитку залишко­вого слуху та усного мовлення.

Для дітей із розумовою відсталістю – із соціально-побутової орієнтації.

• Бути (тимчасово) присутнім на уроках з метою кращого задоволення специфічних потреб дітей.

• Надати вчителеві загальноосвітньої школи ме­тодичні рекомендації щодо виготовлення та викорис­тання наочності й дидактичного матеріалу з метою активізації збережених аналізаторів.

• Навчити вчителя використовувати для корекції та компенсації вад розвитку дітей спеціальні технічні за­соби навчання:

- звукопідсилювальну апаратуру індивідуального та колективного використання (під час навчання ді­тей з вадами слуху);

- лупи, окуляри, монокуляри, бінокуляри (для ді­тей з вадами зору);

- статистичні екранні посібники (схеми, малюн­ки, креслення) з метою активізації сприйняття дітьми навчального матеріалу;

- комп'ютерні технології для ефективнішого роз­витку мовлення, навичок читання, письма, матема­тики, психолого-педагогічного тестування дитини на початку навчання та наприкінці року.

• Проводити моніторинг розвитку дитини.

• Співпрацювати з батьками, вчителями, фахівця­ми під час оцінювання дитини.

Прогнозувати подальший шлях навчання учня.

Отже, успіх інклюзивного чи інтегрованого навчання залежить від грамотно організованого психолого-педагогічного супроводу учнів з особливими потребами з боку як спеціальної, так і загальноосвітньої школи. Крім цього, кожен член педагогічного колективу має з повагою ста­витися до колег, які будуть працювати в таких класах (групах), у разі необхідності підтримати їх та надати допомогу, вдумливо та наполегливо працювати для реалізації спільної мети.

Підсумовуючи вищесказане, слід відзначити, що діти з проблемами в розвитку ще в дошкільному віці починають розуміти свою несхожість з однолітками без порушень в розвитку. Тому в навчальному закладі необхідно створювати відповідні умови для формування у дітей з особливими освітніми потребами самостійності, впевненості, мобільності, адже всі діти є цінними і активними членами суспільства.

Основні напрями корекційної роботи з розвитку мовлення

Роботу з розвитку мовлення для дітей  слід  проводити в та­ких напрямах::

•    формування навичок правильної звуковимови;

•    розвиток фонематичних процесів, звуко-буквеного аналізу і синтезу;

•    збагачення та уточнення словникового за­пасу;

•    розвиток уваги до морфологічного складу слів та словозміни у словосполученнях;

•    робота над граматичною структурою речен­ня, виховання вміння правильно складати про­сті поширені речення, вживати різні граматичні конструкції у зв'язному мовленні;

•    розвиток діалогічного і зв'язного мовлення;

•    запобігання порушенням писемного мов­лення;

•    корекційна робота з подолання порушень писемного мовлення;

•    логоритміка.

З дітьми, які мають складні мовленнєві вади, крім згаданих обов'язкових розділів роботи, прово­дять групові та індивідуальні заняття, основним завданням яких є подолання певного мовленнє­вого порушення за спеціальними логопедичними методиками. їхня спрямованість визначається тематикою:

•    розвиток слухової пам'яті й усвідомленого сприймання мовлення;

•    розвиток моторики артикуляційного апара­ту (за допомогою статичних і динамічних артику­ляційних вправ);

•    формування спрямованого струменя повіт­ря, диференційованого дихання;

•    постановка правильної вимови та диферен­ціації звуків згідно з індивідуальними планами, формування чіткої артикуляції голосних і при­голосних звуків;

•    засвоєння слів різної звукової та складової складності;

•    аналіз звукового складу слова (аналіз зву­кових поєднань; виокремлення голосного звука на початку, в кінці слова; аналіз і синтез скла­ду).

 ПАМ’ЯТКА

для успішного розвитку дітей з особливими потребами та побудови

їхніх взаємин у соціумі

  • Поступове збільшення дозованого навантаження з метою розвитку контактів із різними соціальними верствами суспільства.
  • Систематичність самоосвіти і самореалізації в досягненні мети.
  • Багаторазове повторення за принципом « від простого до складного».
  • Самоконтроль і корекція поведінки залежно від умов середовища.
  • Довіра до людей.
  • Повага до людини як вищої цінності життя.
  • Прояви індивідуальності в поведінці та діяльності.
  • Розвиток креативності, творчих здібностей.
  • Приймай людину такою, якою вона є, відмовся від стереотипів.
  • Не допускай насилля над іншою людиною.
  • Абсолютна віра в позитивний початок і реалізацію потенціальних можливостей.
  • Максимум такту і великодушності.
  • Увічливість, доброзичливість, тактовність, скромність.
  • Організованість.
  • Стислість.
  • Демократія.
  • Максимум згоди, симпатії. 

Вхід на сайт
Наш герб

Шепетівська ЗОШ №6 © 2017